"Історія Pyciв" — це найславніший пам`ятник українського літописання XVIII ст. Вона стала голосна вперше на Лівобережній Україні в 1830-их роках під назвою "Літопису білоруського архієпископа Юрія Кониського". Переходила з рук до рук по панських дворах потомків козацької старшини, всі зачитувалися в ній, всіх чарувала своїм живим викладом, гарячим патріотизмом, сміливістю поглядів.
"Історія Русів", така жива, палка і навіяна патріотизмом, мала незвичайний вплив на українську інтелігенцію 1830–1850-их років. Згадує про неї Тарас Шевченко в своєму оповіданні "Близнюки", де описується панський двір: "«Літопис» Кониського у розкішному плетінні лежав постійно на столі, і все розкривав його Никифор Федорович, кілька разів перечитував його...". Те саме оповідає Олександр Кониський у своїх споминах: рукопис "Історії", переписаний його батьком на синьому папері, уважався найбільш дорогоцінною книгою. "Історія Русів" мала великий вплив на літературні твори половини XIX сторіччя: так, під її впливом зложений "Тарас Бульба" Гоголя, перші історичні твори Тараса Шевченка, деякі твори Гребінки. Також визначні українські історики (Микола Маркевич, Костомаров) не могли опертися її чарові.
"Історія Русів" не є науковою історією, такою, як ми тепер цього вимагаємо. Автор не знав багато важних подій, які є тепер в кожнім підручнику історії України; деякі справи він уявляв собі цілком хибно, а не раз і перекручував самовільно різні події і переказував їх так, як йому подобалося. Він зовсім не дбав про те, щоб в його історії всі подробиці були вірні. Мав він у своєму творі цілком іншу мету.
Він бачив, що до того часу ніхто не написав історії України, в якій змагання українського народу були б зображені вірно і справедливо. Тоді про Україну багато писали поляки, але вони відносилися до українців з погордою і старалися нас принижувати. "Польські історики, — читаємо в "Історії Русів", — оповідають, що ніби український народ був усе в підданстві у поляків, стараються закрити славні його діла, кидають на українців всякі образи. Але не ліпше пишуть і українські історики. Вони не знають добре минувшини свого народу, пишуть на основі польських історій і оповідають, наприклад, що польські королі заселили пусті землі над Дніпром ... Самі зменшують славу свого народу!".
Отже, автор ставить собі за мету віддати всьому народові і його проводирям за їх змагання і геройство належну справедливість. Він старається за всяку ціну підняти добре ім`я України перед чужими і перед своїми, вказати на здобутки і заслуги українського народу, змалювати образ минувшини гарно і блискучо, щоби привернути Україні заслужену славу і пошану.
Ця провідна ідея в "Історії Русів" виступає всюди виразно і ясно.
В новіші часи помічено в "Історії" деякі помилки, тому не можна вважати її достовірним історичним джерелом. Але ціна і вартість "Історії Русів" полягає у дечому іншому — в її сміливих політичних поглядах і незвичайному патріотизмі. Через сі свої прикмети "Історія Русів" завжди займатиме почесне місце в українськім письменстві.
На жаль, ми не знаємо нічого певного про автора цього цінного твору. Кониський не був її автором, — його ім`я поклав літописець у передмові свого твору тільки тому, щоби закрити своє прізвище. Новіші дослідники дійшли до погляду, що автором Історії Русі є правдоподібно Григорій Полетика.
Пропонуємо Вашій увазі близько десяти годин звукозапису "Історії Русів", здійсненого в форматі МР3. Твір начитаний професійним актором та подається без скорочень.
Також на диску ви знайдете бібліографічні матеріали та портрети діячів української культури, які вважаються імовірними авторами цього унікального історичного документу, і велику кількість ілюстрованих матеріалів, що допоможуть краще зорієнтуватися у подіях минулого.
